В середині червня на околицях Горлівки – щодня бій із застосуванням артилерії та важкого озброєння. Українські сили зайшли у село Південне (колишня назва – Ленінське), більш відоме як Чигирі. На початку травня українські військові підійшли максимально близько до околиць Горлівки – пояснюють, тим самим покращили своє тактичне положення й закрили бойовикам можливість заходити в село. Місцеві жителі зізнаються, що до цього моменту в самому селі боїв не було, усі снаряди пролітали над головами, між позиціями. Нині в Чигирях згоріло 17 будинків, люди евакуювалися, а на околицях села тривають бої…
Військові готуються до нічного виходу у Південне. Вдень йти небезпечніше, бо дорога прострілюється бойовиками з крупнокаліберних кулеметів. Ми йдемо разом з колоноюДорогою проходимо повз палаючий будинок. Ворог спеціально використовує запалювальні набої і випалює село, де стоять українські військовіНіч проводимо у окопах на передових. Стріляють, але не по нашій позиції і не з нашої. На фото – зорі над нашим окопомЗранку ходимо селом. Вісімнадцять хат згоріло повністю. У село приїздять місцеві, аби забрати хоч якісь речі та перевірити, які будинки вціліли26-тирічний Сашко приїзджає з сусіднього Торецька раз на пару днів аби погодувати собаку і худобу. «Приходжу сюди, ризикую життям. Оце одного разу виїжджав на велосипеді під гору. Почався обстріл звідти (показує на терикон в сторону окупованої Горлівки). Не падав, бо який сенс? На мені багато скла, сервізів, позаду піввідра яєць. Так і їхав, але Бог зберіг мене»Сашко, хата якого згоріла вщент, намагається мотоциклом повивозити металеві рештки, які планує здати на металобрухт. Каже, що держава поки його родині ніяк не допомагаєЮрій гладить сусідського пса. Нині він прийшов з братом, аби забрати з собою те, що залишилося від спаленого будинку. «Грузимося і їдемо. Чим швидше «накиваємо п’ятами», тим краще для нас», – підганяє свого брата Юрій. Ви були в цей час вдома? «Ні, я вже тоді покинув село. Розмієте, як каже мій племінник, це не те, що близьких втратити, це, напевне, ще й більше. Я… вдома, вже й не хочеться собак заводити. Собаки ж тут згоріли, 3 собаки. 36 голубів ось тут згоріло», – в розпачі каже чоловік й береться вантажити залізяки, пусті банки й те, що ще вціліло, на тачкуСкрізь по околиці села розташовані вогневі і спостережні точки українських військових. Це одна з них. Стріляти можуть щомиті, і періодично під час нашої «прогулянки» селом чути автоматні та кулеметні черги, рідше вибухиЗаходимо на одну з позицій. Військові нас пригощають кавою. 43-річний Слава з Фастова займається на турніку та зі штангою. Запам’ятались його слова: «Сталість та дисципліна – ключ до перемоги»На цій позиції переважно немолоді вояки. На фото позивний «Мамай». На війні з березня 2014 року. Чоловіку 59 роківВигляд на терикон, який тут називають «Какашка». Біля нього і за ним вже ворогСелом усі військові ходять зі зброєю. «Неприємності» можливі у будь-який часНа одній із позицій солдати приготували борщ, пригощають нас. Смакує. Особливо, якщо не їв нічого майже добуКоли на годиннику перевалило за полудень, зі сторони Горлівки пролунали декілька вистрілів. Військові заметушилися. «Передай по рації, що в нашу сторону працював снайпер», – доповідає «Борода», він за командира на одній із позицій. Виходимо на позиції, починається бій55-ти річний вояк з позивним «Сварщик» з Дніпра стріляє по ймовірній засідці ворожого снайпера з ДШК. Його фраза після бою «Я – аргонщик. Міг би в Норвегії труби варити, але я – тут»Терикон, на якому розташовані вогневі точки контрольованих Росією бойовиків. На фото – одна з них з символікою угруповання «ДНР» над фортифікаціямиДо стрільби ДШК долучається кулемет. Ворог починає відповідати зі стрілецької зброї. Над позицією гудуть та вищать кулі. Бійці стріляють економно, але темп бою зростає, починають міняти стрічки з набоямиЩільність та точність вогню корегує командир, який спостерігає за ворожими позиціями у трубу розвідника (працює по принипу перископу). Він же – бачить і вогневі точки з яких б’є ворогКулемети підтримує і прикриває снайпер з СВД (снайперська гвинтівка Драгунова). Але ворожі кулі починають вибивати землю майже поруч з ним. Ворог помітив позицію. Більше він звідси стріляти не може. Надто небезечноЗа деякий час бій стихає. Нам рекомендують вийти з села, військові пояснюють, що після бою ворог може чекати і відкрити вогонь у найбільш неочікуваний момент. Це найнебезпечніше. В супроводі декількох солдатів ми виходимо з села під прикриттям димової завіси, яку поставили військові. Дорогою, яка прострілюється з крупнокаліберних кулеметів, ми то йдемо, то біжимоНа перші позиції ЗСУ на горі над Південним забігаємо спітнілі та знесилені. Відпочиваємо, п’ємо водуТут вже тил. Сюди може вдарити лише ворожа артилерія. Йдемо до Торецька, проходячи повз шахту «Південна» на копрі якої написано ще радянський слоган – «МИРУ – МИР!»
